Загальне
Лепеха О.Ю., Свешніков С.М., Демченко Г.В., В.І. Крижановський
Центр перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів
Міністерства доходів і зборів України
Європейський досвід у впровадженні новітніх технологій навчання
в системі підвищення кваліфікації податківців
Сьогодні потреба в удосконаленні кадрового ресурсу органів державного управління в України, що адоптований до вимог часу та володіє новітніми інформаційними технологіями є першочерговою.
Одним із шляхів підвищення професіоналізму державних службовців є ефективне функціонування й удосконалення системи підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців. Особлива роль тут належить дистанційному навчанню.
Враховуючи процеси євроінтеграції в державі до уваги варто брати провідний європейський досвід і в підготовці та перепідготовці органів державного управління.
Серед країн, що входять до складу Європейського Союзу найстарішою системою дистанційної освіти є Британська. Однак серед державних (національних) університетів країн ЄС, найбільш розвинутими є системи дистанційного навчання Німеччини, Франції та Іспанії. Саме тому в даному дослідженні здійснено аналіз досвіду організації та розвитку дистанційної освіти цих країн. У ряді країн (Китай, Латвія, Нідерланди, Алжир, Великобританія, Туреччина та ін.) від 10 до 25 % студентів отримують освіту в закладах дистанційного навчання.
Велика Британія. Відкритий університет Великої Британії заснований в 1969 році як незалежний навчальний, надає можливості здобути або продовжити свою освіту дорослим людям, які працюють. Навчальний процес в основному побудований як на використанні друкованих матеріалів, так і на використанні аудіо-, відеозасобів тощо; студенти мають можливість одержати консультації в 250 навчальних центрах, розташованих у багатьох містах країни й світу.
В університеті дистанційно навчаються 225 тис. студентів, з яких 50 тисячам витрати на навчання покривають роботодавці. 75 з 100 компаній, що входять до індексу лондонської біржі FTSE 100, фінансують додаткові дистанційні програми для своїх співробітників.
Проблема фінансування дистанційної освіти є значущою в її організації та функціонуванні, і кожна країна має свій власний досвід у її вирішенні. Так, наприклад, у Великій Британії відсоток плати студентів за навчання дорівнює 15 % загального фонду, а внесок уряду становить 85 %. У програмах навчання без надання вченого ступеня плата за навчання становить дві третини, а одна третина фінансується за рахунок спеціальних грантів. Згідно зі статистикою, плата за вивчення точних наук на 25 % більша, ніж за вивчення соціальних чи мистецьких курсів.
У Великій Британії величезна кількість бізнес-шкіл пропонує дистанційні програми MBA. За версією The Financial Times з 40 бізнес-шкіл, що пропонують кращі дистанційні програми МВА, 14 знаходяться у Великій Британії.
При Лондонському університеті створено спеціальний проект — London University «External Programme». Це окремий підрозділ, що займається дистанційними програмами. Після закінчення такої програми студент отримує диплом коледжу або університету, що входить до складу Лондонського університету.
Структура кожного курсу може відрізнятися. Наприклад, магістерська програма може бути розрахована на рік, але за погодженням з університетом її можна «розтягнути» на 1,5-2 роки.
Варіанти складання іспитів також різноманітні і часто є можливість підібрати найбільш зручний в кожній конкретній ситуації. Так, наприклад, студент, який не має можливості приїхати до Британії на іспит, може домовитися з університетом про складання іспиту в Україні в Британській Раді (British Council). Британська Рада в даному випадку виступає в ролі незалежного екзаменатора, якому університет довіряє проведення іспиту відповідно до встановленої процедури (порядок відкриття конверта із завданням, встановлення певного часу на виконання кожного завдання, використання тільки дозволених матеріалів залежно від типу іспиту, наприклад, калькулятора або словника). Далі екзаменаційна робота відправляється на перевірку до університету.
Після закінчення дистанційної програми студент отримує такий самий диплом, що і після навчання на стаціонарі(однак роботодавці враховують, що все ж таки навчання відбувалося дистанційно).
Відкритий університет Великої Британії зарекомендував себе як світовий лідер нетрадиційної освіти. За зразком Відкритого університету Великобританії навчальні заклади аналогічного типу були створені в Канаді, Австрії, Іспанії, Пакистані, Нідерландах, Туреччині, Індії, Ізраїлі тощо.
Іспанія. Національний університет дистанційної освіти заснований Парламентом в 1972 р. з метою надання вищої освіти всім тим, хто з різних причин не може навчатися за програмами традиційних університетів. Університет розташований у Мадриді, має ряд навчальних центрів у різних районах країни й пропонує курси навчання на рівні бакалаврату, магістратури й продовженої освіти. Як навчальний матеріал використовуються спеціально підготовлені друковані видання, які доповнюються аудіо- і відеокасетими, технологією комп’ютерного навчання, телевізійних лекцій і телетекстом. Для підтримки постійного діалогу зі студентами використовуються очні зустрічі для обговоренню навчального матеріалу в 50 навчальних центрах і телефонні співбесіди.
В інших країнах університетом створено в останні роки ще 8 центрів навчання. Загальна кількість студентів, що навчаються в університеті, становить 124000 осіб, з яких 85000 навчаються на ступінь.
Щодо фінансування дистанційної освіти, в Іспанії внесок міністерства освіти дорівнює 46 % фінансування; студенти сплачують 47 %, а кошти від продажу книжок становлять близько 7 % загального фонду. Окрім цього, регіональні уряди та банки дають навчальним центрам обігові кошти. Студент платить 240 доларів за рік навчання, друковані матеріали купуються теж за його кошти.
Німеччина. Дистанційна освіта в Німеччині має свої особливості. Вона розпочиналася з дистанційної підготовки фахівців з вищою професійною освітою.
Для підвищення кількості людей з вищою освітою 1967 р. було створено Німецький інститут дистанційного навчання (одним з його співзасновників виступив Університет м. Тюбінген), який проіснував до 2001 р.
На сьогодні єдиним державним університетом в Німеччині, який пропонує широкий спектр різних програм дистанційної/ заочної освіти, є Університет заочного навчання в Хагені (Fern Universitätin Hagen). Університет пропонує програми для першого та другого циклів навчання (бакалаврські, магістерські), які є справжньою альтернативою очній освіті; має право приймати захисти кандидатських і докторських дисертацій; також пропонує очно-заочні програм для професійного або особистого розвитку. Університет надає освітні послуги більше 50 000 студентам на рік. Однак диплом про вищу професійну освіту одержують не більше 20 % у результаті великого відсіву студентів, що не витримують високих освітніх вимог.
Інші державні університети в Німеччині пропонують, як правило, лише очну (денну) форму навчання на бакалаврських, магістерських, аспірантських програмах. Окремі державні університети в Німеччині пропонують невелику кількість (часто лише 1-3) програм дистанційного навчання або онлайн-програм за деякими спеціальностями.
Франція. У 1995 році дистанційне навчання набуло статусу національного проекту, з 1996 року функціонує відкрита освітня платформа «Електронний кампус», в каталозі якої 3 000 програм, 265 000 осіб з 200 країн проходять навчання.
У 1987 році була створена Міжуніверситетська федерація дистанційного навчання (FIED), мета якої — сприяння навчанню протягом життя та співробітництву навчальних закладів для розвитку всіх форм дистанційного навчання в усіх галузях знань. Її членами сьогодні є 35 університетів, які пропонують повне або часткове дистанційне навчання.
В рамках національної політики розвитку інформаційних та комунікаційних технологій в освіті під проводом та за фінансування Міністерства національної освіти та Міністерства вищої освіти та досліджень у 2003-2005 роки були створені Тематичні Електронні Університети (UNT) — це асоціації, які об’єднують університети, вищі школи, дослідницькі заклади та інколи приватних партнерів, кожен з цих учасників може одночасно бути членом одного або кількох UNT. Наразі існує 7 таких університетів за напрямками:
• інженерні науки та технології;
• фундаментальні науки;
• економіка та управління;
• гуманітарні та соціальні науки, лінгвістика та культура;
• юридичні та політичні науки;
• довкілля та сталий розвиток;
• охорона здоров`я та спорт.
Діяльність UNT спрямована на каталогізацію існуючих ресурсів, створення та поширення нових ресурсів, сприяння вдосконаленню педагогічної практики та впровадженню нових інформаційних технологій в навчальні процеси, сприяння успішності студентів шляхом надання в розпорядження їх та їхніх викладачів сучасних електронних навчальних інструментів та ресурсів, поширення на міжнародному рівні інформації про ресурси французьких навчальних закладів з метою розповсюдження французької вищої освіти.
Членами Тематичного Електронного Університету економічного напрямку (AUNEG) є 18 вищих навчальних закладів, кожен з яких пропонує окремі програми дистанційного навчання, але не обов’язково саме з цього напрямку.
Навчатися можна повністю дистанційно або за змішаною системою, тобто періодично брати участь в роботі навчальних груп, але іспити проходять в приміщеннях університетів за встановленим графіком. В більшості випадків для того, щоб мати доступ до ресурсів, треба бути прийнятим на навчання та отримати код доступу.
Решта членів цієї асоціації взагалі не пропонують дистанційного навчання, але користуються «Електронним кампусом» для студентів стаціонару, викладачів, дослідників, використовуючи при цьому платформи Moodle, Spiral, Dokeos.
Паралельно з участю в роботі UNT, FIED тощо, Університети Франції об’єднуються для створення закладів дистанційного навчання в окремих галузях знань. Наприклад, 6 університетів Паризького регіону заснували Аудіовізуальний Центр юридичних студій (CAVEJ); 18 університетів, група промислових підприємств, приватні фінансові установи та іноземні заклади створили Міжнародний консорціум з дистанційного навчання за спеціальністю «Інформаційні методи в управлінні підприємствами» (E-Miage), який пропонує повний цикл навчання (3 роки бакалавр + 2 роки магістр).
Французькі ВНЗ для надання послуг з дистанційного навчання створюють різноманітні асоціації, консорціуми за участі як державних, так і приватних партнерів, в тому числі підприємств, фінансових установ тощо, з метою спільного використання вже наявних ресурсів та створення нових, їх класифікації, систематизації, сертифікації та, таким чином, оптимізації навчального процесу.
Узагальнюючи вищезазначене можна охарактеризувати принципи діяльності деяких європейських університетів:
Отже, з огляду на практику європейських країн можна зазначити, що дистанційне навчання в зарубіжних освітніх закладах має певну специфіку. А саме:
- значне фінансування як на рівні держави, так і на рівні Європейського Союзу (отримання грантів);
- наявність різноманітних курсів для тренінгів, для отримання ступеня бакалавра та магістра, а також в більшості випадків й кандидата наук (PhD);
- наявність вибору: при навчанні студенти мають право припинити навчання та отримати сертифікати про проходження курсів. Це дає у майбутньому можливість бути зарахованим знову в цей або інший університет без необхідності перескладання вивчених курсів як в університеті дистанційного навчання, так і в класичному навчальному закладі);
- студенти мають проміжок часу, упродовж якого вони самостійно вибирають термін навчання та дату іспиту (загалом від 10 до 14 місяців);
- наявність розгалуженої системи регіональних центрів по всій країні, а також за її межами;
- зазначені університеті надають можливість навчатись особам з особливими потребами та навіть особам, які знаходяться у місцях позбавлення волі;
- за домовленістю проводять навчання у компаніях;
- є університети, які не мають власної віртуальної платформи, а надсилають матеріали студентам за допомогою електронної пошти.
Аналіз анкет слухачів Центру за 2014 рік показав, що найбільш доцільною формою підвищення кваліфікації є навчання за дистанційною (змішаною) формою з використанням сучасних комп'ютерних технологій, яку підтримує 48% слухачів. 30% респондентів підтримує підвищення кваліфікації з відривом від роботи.
Найактуальнішою формою навчання (від якої отримано найбільше користі) для дистанційного курсу слухачі визначили проведення практичних завдань.
Одночасно з тим визначено скільки часу приділялося слухачем на опрацювання модулів дистанційної форми навчання:
Переважна більшість слухачів відзначають важливість впливу навчального процесу на підвищення професійного рівня, а саме обмін досвідом роботи, поглиблення знань, розширення інформованості щодо різних аспектів податкової політики та розширення контактів корисних для роботи.
Тож, з огляду на вищезазначене, можна окреслити основні принципи дистанційного навчання у підвищенні кваліфікації податківців:
- поєднання теорії і практики у навчальному процесі – програми дистанційного навчання податківців повинні давати об’єктивне й цілісне наукове уявлення слухачам про сучасний стан державотворення, яке базувалось би на наукових, статистичних фактах і знаннях, і при цьому тісно поєднувалось з їх практичною діяльністю;
- послідовність і систематичність – виклад навчального матеріалу повинен здійснюватись у логічній послідовності. Кожен навчальний модуль має містити оптимальний для запам’ятовування об’єм інформації та мати логічно завершену будову. Заняття повинні відбуватися систематично, що забезпечить належний рівень засвоєння інформації та здатність до її відтворення у практичних умовах;
- рівність доступу до навчання – ефективне підвищення кваліфікації податківців шляхом дистанційного навчання можливе за наявності належного комп’ютерного забезпечення, підключення до Інтернету та належного рівня комп’ютерної грамотності слухачів;
- наочність – викладач виконує обов’язки тьютора, тому його завдання – спрямувати слухача на пошук потрібної інформації (підручники, методичні рекомендації, презентації, сайти тощо);
- збереження якості рівня знань та умінь – дистанційний курс має економити час та фінансові ресурси, але в жодному разі не погіршувати якісний показник отриманих знань.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
- Світовий досвід організації та розвитку університетської системи дистанційного навчання/Укладачі: Кулага І.В. , Ільницький Д.О., Стрельник С.О., Матвійчук А.В., Василькова Н.В., Турчанінова В.М., Єршова В.С., Тищенко М.П., Краснопольська Н.Л./ Київ 2013
- Сучасні підходи у системі підвищення кваліфікації податківців. С.М. Свешніков, Ю.В. Мельник, В.В. Юрченко, В.І. Крижановський / Модернізація галузевих стандартів вищої освіти та розвиток магістерських програм у галузі знань «Державне управління»: матерали щоріч. наук.-практ. конф. за між нар. участю (Київ, 24-25 жовт. 2013 р.) / за заг. ред.. Ю.В. Ковбасюка, К.О. Ващенка, М.М. Білинської. – К.: НАДУ, 2013. – С.-170
- Застосування дистанційних освітніх технології в системі підвищення кваліфікації державних службовців. О.Ю. Лепеха, І. П. Сімонова / Підготовка фахівців у галузі знань «Державне управління»: вимоги до змісту та відповідність сучасним викликам: матеріали щоріч. наук.-практ. конф. за між нар. участю (Київ, 6-7 листоп. 2014 р.) / за заг. ред. Ю.В. Ковбасюка, М.М. Білинської, В.М. Сороко. – К.: НАДУ, 2014. – С.-162
- Застосування комп’ютерно-орієнтованих технологій для інтеграції очної та дистанційної форм навчання / Ю.В. Мельник, С.М. Свешніков // Теорія і практика підвищення кваліфікації(Аспекти державної податкової служби). Науковий журнал 1(3)/2012. – К., С.-33